From розпочина́ти (rozpočynáty) + -ся (-sja). Compare Belarusian распачына́цца (raspačynácca), Polish rozpoczynać się.
розпочина́тися • (rozpočynátysja) impf (perfective розпоча́тися)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | розпочина́тися, розпочина́тись, розпочина́ться rozpočynátysja, rozpočynátysʹ, rozpočynátʹsja | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | розпочина́ючись rozpočynájučysʹ |
розпочина́вшись rozpočynávšysʹ |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | — |
2nd singular ти |
— | — |
3rd singular він / вона / воно |
розпочина́ється rozpočynájetʹsja |
бу́де розпочина́тися, бу́де розпочина́тись, бу́де розпочина́ться, розпочина́тиметься búde rozpočynátysja, búde rozpočynátysʹ, búde rozpočynátʹsja, rozpočynátymetʹsja |
1st plural ми |
— | — |
2nd plural ви |
— | — |
3rd plural вони |
розпочина́ються rozpočynájutʹsja |
бу́дуть розпочина́тися, бу́дуть розпочина́тись, бу́дуть розпочина́ться, розпочина́тимуться búdutʹ rozpočynátysja, búdutʹ rozpočynátysʹ, búdutʹ rozpočynátʹsja, rozpočynátymutʹsja |
imperative | singular | plural |
first-person | — | — |
second-person | — | — |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
розпочина́вся, розпочина́всь rozpočynávsja, rozpočynávsʹ |
розпочина́лися, розпочина́лись rozpočynálysja, rozpočynálysʹ |
feminine я / ти / вона |
розпочина́лася, розпочина́лась rozpočynálasja, rozpočynálasʹ | |
neuter воно |
розпочина́лося, розпочина́лось rozpočynálosja, rozpočynálosʹ |