From роз- (roz-) + членува́ти (členuváty). Compare Polish rozczłonkować.
розчленува́ти • (rozčlenuváty) pf (imperfective розчлено́вувати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | розчленува́ти, розчленува́ть rozčlenuváty, rozčlenuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | розчлено́ваний rozčlenóvanyj impersonal: розчлено́вано rozčlenóvano |
adverbial | — | розчленува́вши rozčlenuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | розчлену́ю rozčlenúju |
2nd singular ти |
— | розчлену́єш rozčlenúješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | розчлену́є rozčlenúje |
1st plural ми |
— | розчлену́єм, розчлену́ємо rozčlenújem, rozčlenújemo |
2nd plural ви |
— | розчлену́єте rozčlenújete |
3rd plural вони |
— | розчлену́ють rozčlenújutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | розчлену́ймо rozčlenújmo |
second-person | розчлену́й rozčlenúj |
розчлену́йте rozčlenújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
розчленува́в rozčlenuváv |
розчленува́ли rozčlenuvály |
feminine я / ти / вона |
розчленува́ла rozčlenuvála | |
neuter воно |
розчленува́ло rozčlenuválo |