From сві́док (svídok) + -ити (-yty). Compare Belarusian све́дчыць (svjédčycʹ), Polish świadczyć, Czech svědčit.
сві́дчити • (svídčyty) impf
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | сві́дчити, сві́дчить svídčyty, svídčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | сві́дчачи svídčačy |
сві́дчивши svídčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
сві́дчу svídču |
бу́ду сві́дчити, бу́ду сві́дчить, сві́дчитиму búdu svídčyty, búdu svídčytʹ, svídčytymu |
| 2nd singular ти |
сві́дчиш svídčyš |
бу́деш сві́дчити, бу́деш сві́дчить, сві́дчитимеш búdeš svídčyty, búdeš svídčytʹ, svídčytymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
сві́дчить svídčytʹ |
бу́де сві́дчити, бу́де сві́дчить, сві́дчитиме búde svídčyty, búde svídčytʹ, svídčytyme |
| 1st plural ми |
сві́дчим, сві́дчимо svídčym, svídčymo |
бу́демо сві́дчити, бу́демо сві́дчить, сві́дчитимемо, сві́дчитимем búdemo svídčyty, búdemo svídčytʹ, svídčytymemo, svídčytymem |
| 2nd plural ви |
сві́дчите svídčyte |
бу́дете сві́дчити, бу́дете сві́дчить, сві́дчитимете búdete svídčyty, búdete svídčytʹ, svídčytymete |
| 3rd plural вони |
сві́дчать svídčatʹ |
бу́дуть сві́дчити, бу́дуть сві́дчить, сві́дчитимуть búdutʹ svídčyty, búdutʹ svídčytʹ, svídčytymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | сві́дчім, сві́дчімо, сві́дчмо svídčim, svídčimo, svídčmo |
| second-person | сві́дчи, свідч svídčy, svidč |
сві́дчіть, сві́дчте svídčitʹ, svídčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
сві́дчив svídčyv |
сві́дчили svídčyly |
| feminine я / ти / вона |
сві́дчила svídčyla | |
| neuter воно |
сві́дчило svídčylo | |