From Old East Slavic словѣнинъ (slověninŭ), from Proto-Slavic *slověninъ (“Slav”). Further etymology is disputed.
слов'яни́н • (slovʺjanýn) m pers (genitive слов'яни́на, nominative plural слов'я́ни, genitive plural слов'я́н, feminine слов'я́нка, relational adjective слов'я́нський)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | слов'яни́н slovʺjanýn |
слов'я́ни slovʺjány |
| genitive | слов'яни́на slovʺjanýna |
слов'я́н slovʺján |
| dative | слов'яни́нові, слов'яни́ну slovʺjanýnovi, slovʺjanýnu |
слов'я́нам slovʺjánam |
| accusative | слов'яни́на slovʺjanýna |
слов'я́н slovʺján |
| instrumental | слов'яни́ном slovʺjanýnom |
слов'я́нами slovʺjánamy |
| locative | слов'яни́нові, слов'яни́ні slovʺjanýnovi, slovʺjanýni |
слов'я́нах slovʺjánax |
| vocative | слов'яни́не slovʺjanýne |
слов'я́ни slovʺjány |