From слідо́к (slidók) + -ува́ти (-uváty).
слідкува́ти • (slidkuváty) impf (perfective прослідкува́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | слідкува́ти, слідкува́ть slidkuváty, slidkuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | слідку́ючи slidkújučy |
слідкува́вши slidkuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
слідку́ю slidkúju |
бу́ду слідкува́ти, бу́ду слідкува́ть, слідкува́тиму búdu slidkuváty, búdu slidkuvátʹ, slidkuvátymu |
| 2nd singular ти |
слідку́єш slidkúješ |
бу́деш слідкува́ти, бу́деш слідкува́ть, слідкува́тимеш búdeš slidkuváty, búdeš slidkuvátʹ, slidkuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
слідку́є slidkúje |
бу́де слідкува́ти, бу́де слідкува́ть, слідкува́тиме búde slidkuváty, búde slidkuvátʹ, slidkuvátyme |
| 1st plural ми |
слідку́єм, слідку́ємо slidkújem, slidkújemo |
бу́демо слідкува́ти, бу́демо слідкува́ть, слідкува́тимемо, слідкува́тимем búdemo slidkuváty, búdemo slidkuvátʹ, slidkuvátymemo, slidkuvátymem |
| 2nd plural ви |
слідку́єте slidkújete |
бу́дете слідкува́ти, бу́дете слідкува́ть, слідкува́тимете búdete slidkuváty, búdete slidkuvátʹ, slidkuvátymete |
| 3rd plural вони |
слідку́ють slidkújutʹ |
бу́дуть слідкува́ти, бу́дуть слідкува́ть, слідкува́тимуть búdutʹ slidkuváty, búdutʹ slidkuvátʹ, slidkuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | слідку́ймо slidkújmo |
| second-person | слідку́й slidkúj |
слідку́йте slidkújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
слідкува́в slidkuváv |
слідкува́ли slidkuvály |
| feminine я / ти / вона |
слідкува́ла slidkuvála | |
| neuter воно |
слідкува́ло slidkuválo | |