Morphologically from сон (son, “he, she, it”) + -нь (-ń, “”).
сонь • (soń)
сонь • (soń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | соннет (sońńet) |
genitive | сонь (soń) | — |
dative | — | — |
ablative | соннеда (sońńeda) | — |
inessive | соннеса (sońńesa) | — |
elative | соннеста (sońńesta) | — |
illative | соннес (sońńes) | — |
prolative | соннева (sońńeva) | — |
comparative | соннешка (sońńeška) | — |
translative | соннекс (sońńeks) | — |
abessive | соннефтома (sońńeftoma) | — |
causative | сонненкса (sońńenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | соннесь (sońńeś) | соннетне (sońńeťńe) |
genitive | соннеть (sońńeť) | соннетнень (sońńeťńeń) |
dative | соннети (sońńeťi) | соннетненди (sońńeťńeńďi) |
сонь • (sonʹ) m anim pl or f anim pl