From соуи (sui, “vain, futile”), from Proto-Slavic *sujь, from Proto-Slavic *sujeta.
соуета • (sueta) f
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | соуета sueta |
соуетѣ suetě |
соуетꙑ suety |
genitive | соуетꙑ suety |
соуетоу suetu |
соуетъ suetŭ |
dative | соуетѣ suetě |
соуетама suetama |
соуетамъ suetamŭ |
accusative | соуетѫ suetǫ |
соуетѣ suetě |
соуетꙑ suety |
instrumental | соуетоѭ suetojǫ |
соуетама suetama |
соуетами suetami |
locative | соуетѣ suetě |
соуетоу suetu |
соуетахъ suetaxŭ |
vocative | соуето sueto |
соуетѣ suetě |
соуетꙑ suety |