From с- (s-) + пантели́к (pantelýk) + -ити (-yty).
спантели́чити • (spantelýčyty) pf (imperfective спантели́чувати) (transitive, colloquial)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спантели́чити, спантели́чить spantelýčyty, spantelýčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | спантели́чений spantelýčenyj impersonal: спантели́чено spantelýčeno |
| adverbial | — | спантели́чивши spantelýčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | спантели́чу spantelýču |
| 2nd singular ти |
— | спантели́чиш spantelýčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | спантели́чить spantelýčytʹ |
| 1st plural ми |
— | спантели́чим, спантели́чимо spantelýčym, spantelýčymo |
| 2nd plural ви |
— | спантели́чите spantelýčyte |
| 3rd plural вони |
— | спантели́чать spantelýčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спантели́чмо spantelýčmo |
| second-person | спантели́ч spantelýč |
спантели́чте spantelýčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спантели́чив spantelýčyv |
спантели́чили spantelýčyly |
| feminine я / ти / вона |
спантели́чила spantelýčyla | |
| neuter воно |
спантели́чило spantelýčylo | |