From споку́са (spokúsa) + -ливий (-lyvyj).
споку́сливий • (spokúslyvyj) (adverb споку́сливо, abstract noun споку́сливість)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | споку́сливий spokúslyvyj |
споку́сливе spokúslyve |
споку́слива spokúslyva |
споку́сливі spokúslyvi | |
genitive | споку́сливого spokúslyvoho |
споку́сливої spokúslyvoji |
споку́сливих spokúslyvyx | ||
dative | споку́сливому spokúslyvomu |
споку́сливій spokúslyvij |
споку́сливим spokúslyvym | ||
accusative | animate | споку́сливого spokúslyvoho |
споку́сливе spokúslyve |
споку́сливу spokúslyvu |
споку́сливих spokúslyvyx |
inanimate | споку́сливий spokúslyvyj |
споку́сливі spokúslyvi | |||
instrumental | споку́сливим spokúslyvym |
споку́сливою spokúslyvoju |
споку́сливими spokúslyvymy | ||
locative | споку́сливому, споку́сливім spokúslyvomu, spokúslyvim |
споку́сливій spokúslyvij |
споку́сливих spokúslyvyx |