Derived via Western European languages from Medieval Latin sporadicus, from Ancient Greek σποραδικός (sporadikós). Compare Russian споради́ческий (sporadíčeskij), Belarusian спарады́чны (sparadýčny), Polish sporadyczny.
споради́чний • (sporadýčnyj) (adverb споради́чно, abstract noun споради́чність)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | споради́чний sporadýčnyj |
споради́чне sporadýčne |
споради́чна sporadýčna |
споради́чні sporadýčni | |
| genitive | споради́чного sporadýčnoho |
споради́чної sporadýčnoji |
споради́чних sporadýčnyx | ||
| dative | споради́чному sporadýčnomu |
споради́чній sporadýčnij |
споради́чним sporadýčnym | ||
| accusative | animate | споради́чного sporadýčnoho |
споради́чне sporadýčne |
споради́чну sporadýčnu |
споради́чних sporadýčnyx |
| inanimate | споради́чний sporadýčnyj |
споради́чні sporadýčni | |||
| instrumental | споради́чним sporadýčnym |
споради́чною sporadýčnoju |
споради́чними sporadýčnymy | ||
| locative | споради́чному, споради́чнім sporadýčnomu, sporadýčnim |
споради́чній sporadýčnij |
споради́чних sporadýčnyx | ||