From спростува́ти (sprostuváty) + -а́ння (-ánnja).
спростува́ння • (sprostuvánnja) n inan (genitive спростува́ння, nominative plural спростува́ння, genitive plural спростува́нь)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | спростува́ння sprostuvánnja |
спростува́ння sprostuvánnja |
genitive | спростува́ння sprostuvánnja |
спростува́нь sprostuvánʹ |
dative | спростува́нню sprostuvánnju |
спростува́нням sprostuvánnjam |
accusative | спростува́ння sprostuvánnja |
спростува́ння sprostuvánnja |
instrumental | спростува́нням sprostuvánnjam |
спростува́ннями sprostuvánnjamy |
locative | спростува́нні, спростува́нню sprostuvánni, sprostuvánnju |
спростува́ннях sprostuvánnjax |
vocative | спростува́ння sprostuvánnja |
спростува́ння sprostuvánnja |