с- (s-) + простува́ти (prostuváty)
спростува́ти • (sprostuváty) pf (imperfective спросто́вувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спростува́ти, спростува́ть sprostuváty, sprostuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | спросто́ваний sprostóvanyj impersonal: спросто́вано sprostóvano |
| adverbial | — | спростува́вши sprostuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | спросту́ю sprostúju |
| 2nd singular ти |
— | спросту́єш sprostúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | спросту́є sprostúje |
| 1st plural ми |
— | спросту́єм, спросту́ємо sprostújem, sprostújemo |
| 2nd plural ви |
— | спросту́єте sprostújete |
| 3rd plural вони |
— | спросту́ють sprostújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спросту́ймо sprostújmo |
| second-person | спросту́й sprostúj |
спросту́йте sprostújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спростува́в sprostuváv |
спростува́ли sprostuvály |
| feminine я / ти / вона |
спростува́ла sprostuvála | |
| neuter воно |
спростува́ло sprostuválo | |