From спів- (spiv-) + громадя́нин (hromadjányn).
співгромадя́нин • (spivhromadjányn) m pers (genitive співгромадя́нина, nominative plural співгромадя́ни, genitive plural співгромадя́н, feminine співгромадя́нка)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | співгромадя́нин spivhromadjányn |
співгромадя́ни spivhromadjány |
| genitive | співгромадя́нина spivhromadjányna |
співгромадя́н spivhromadján |
| dative | співгромадя́нинові, співгромадя́нину spivhromadjánynovi, spivhromadjánynu |
співгромадя́нам spivhromadjánam |
| accusative | співгромадя́нина spivhromadjányna |
співгромадя́н spivhromadján |
| instrumental | співгромадя́нином spivhromadjánynom |
співгромадя́нами spivhromadjánamy |
| locative | співгромадя́нинові, співгромадя́нині spivhromadjánynovi, spivhromadjányni |
співгромадя́нах spivhromadjánax |
| vocative | співгромадя́нине spivhromadjányne |
співгромадя́ни spivhromadjány |