From спів- (spiv-) + курс (kurs) + -ник (-nyk).
співку́рсник • (spivkúrsnyk) m pers (genitive співку́рсника, nominative plural співку́рсники, genitive plural співку́рсників, feminine співку́рсниця)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | співку́рсник spivkúrsnyk |
співку́рсники spivkúrsnyky |
| genitive | співку́рсника spivkúrsnyka |
співку́рсників spivkúrsnykiv |
| dative | співку́рсникові, співку́рснику spivkúrsnykovi, spivkúrsnyku |
співку́рсникам spivkúrsnykam |
| accusative | співку́рсника spivkúrsnyka |
співку́рсників spivkúrsnykiv |
| instrumental | співку́рсником spivkúrsnykom |
співку́рсниками spivkúrsnykamy |
| locative | співку́рсникові, співку́рснику spivkúrsnykovi, spivkúrsnyku |
співку́рсниках spivkúrsnykax |
| vocative | співку́рснику spivkúrsnyku |
співку́рсники spivkúrsnyky |