спів- (spiv-) + робі́тник (robítnyk)
співробі́тник • (spivrobítnyk) m pers (genitive співробі́тника, nominative plural співробі́тники, genitive plural співробі́тників, feminine співробі́тниця, relational adjective співробі́тницький)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співробі́тник spivrobítnyk |
співробі́тники spivrobítnyky |
genitive | співробі́тника spivrobítnyka |
співробі́тників spivrobítnykiv |
dative | співробі́тникові, співробі́тнику spivrobítnykovi, spivrobítnyku |
співробі́тникам spivrobítnykam |
accusative | співробі́тника spivrobítnyka |
співробі́тників spivrobítnykiv |
instrumental | співробі́тником spivrobítnykom |
співробі́тниками spivrobítnykamy |
locative | співробі́тникові, співробі́тнику spivrobítnykovi, spivrobítnyku |
співробі́тниках spivrobítnykax |
vocative | співробі́тнику spivrobítnyku |
співробі́тники spivrobítnyky |