From Old East Slavic ктиторъ (ktitorŭ), from Ancient Greek κτίτωρ (ktítōr, “founder”), an incorrect spelling of κτήτωρ (ktḗtōr) influenced by κτίζω (ktízō, “I found, build, establish”). Cognates include Russian ти́тар (títar), кти́тор (ktítor, “church warden”).
ти́тар • (týtar) m pers (genitive ти́таря, nominative plural ти́тарі, genitive plural ти́тарів)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | ти́тар týtar |
ти́тарі týtari |
| genitive | ти́таря týtarja |
ти́тарів týtariv |
| dative | ти́тареві, ти́тарю týtarevi, týtarju |
ти́тарям týtarjam |
| accusative | ти́таря týtarja |
ти́тарів týtariv |
| instrumental | ти́тарем týtarem |
ти́тарями týtarjamy |
| locative | ти́тареві, ти́тарю, ти́тарі týtarevi, týtarju, týtari |
ти́тарях týtarjax |
| vocative | ти́тарю týtarju |
ти́тарі týtari |