From три- (try-, “tri-”) + кут (kut, “angle”) + -ник (-nyk).
трику́тник • (trykútnyk) m inan (genitive трику́тника, nominative plural трику́тники, genitive plural трику́тників)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | трику́тник trykútnyk |
трику́тники trykútnyky |
genitive | трику́тника trykútnyka |
трику́тників trykútnykiv |
dative | трику́тникові, трику́тнику trykútnykovi, trykútnyku |
трику́тникам trykútnykam |
accusative | трику́тник trykútnyk |
трику́тники trykútnyky |
instrumental | трику́тником trykútnykom |
трику́тниками trykútnykamy |
locative | трику́тнику trykútnyku |
трику́тниках trykútnykax |
vocative | трику́тнику trykútnyku |
трику́тники trykútnyky |