трудівни́к • (trudivnýk) m pers (genitive трудівника́, nominative plural трудівники́, genitive plural трудівникі́в)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | трудівни́к trudivnýk |
трудівники́ trudivnyký |
genitive | трудівника́ trudivnyká |
трудівникі́в trudivnykív |
dative | трудівнико́ві, трудівнику́ trudivnykóvi, trudivnykú |
трудівника́м trudivnykám |
accusative | трудівника́ trudivnyká |
трудівникі́в trudivnykív |
instrumental | трудівнико́м trudivnykóm |
трудівника́ми trudivnykámy |
locative | трудівнико́ві, трудівнику́ trudivnykóvi, trudivnykú |
трудівника́х trudivnykáx |
vocative | трудівнику́ trudivnykú |
трудівники́ trudivnyký |