From уві́чнити (uvíčnyty) + -ювати (-juvaty). Compare Polish uwieczniać.
уві́чнювати • (uvíčnjuvaty) impf (perfective уві́чнити) (transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | уві́чнювати, уві́чнювать uvíčnjuvaty, uvíčnjuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | уві́чнюваний uvíčnjuvanyj impersonal: уві́чнювано uvíčnjuvano |
| adverbial | уві́чнюючи uvíčnjujučy |
уві́чнювавши uvíčnjuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
уві́чнюю uvíčnjuju |
бу́ду вві́чнювати, бу́ду вві́чнювать, уві́чнюватиму búdu vvíčnjuvaty, búdu vvíčnjuvatʹ, uvíčnjuvatymu |
| 2nd singular ти |
уві́чнюєш uvíčnjuješ |
бу́деш уві́чнювати, бу́деш уві́чнювать, уві́чнюватимеш búdeš uvíčnjuvaty, búdeš uvíčnjuvatʹ, uvíčnjuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
уві́чнює uvíčnjuje |
бу́де вві́чнювати, бу́де вві́чнювать, уві́чнюватиме búde vvíčnjuvaty, búde vvíčnjuvatʹ, uvíčnjuvatyme |
| 1st plural ми |
уві́чнюєм, уві́чнюємо uvíčnjujem, uvíčnjujemo |
бу́демо вві́чнювати, бу́демо вві́чнювать, уві́чнюватимемо, уві́чнюватимем búdemo vvíčnjuvaty, búdemo vvíčnjuvatʹ, uvíčnjuvatymemo, uvíčnjuvatymem |
| 2nd plural ви |
уві́чнюєте uvíčnjujete |
бу́дете вві́чнювати, бу́дете вві́чнювать, уві́чнюватимете búdete vvíčnjuvaty, búdete vvíčnjuvatʹ, uvíčnjuvatymete |
| 3rd plural вони |
уві́чнюють uvíčnjujutʹ |
бу́дуть уві́чнювати, бу́дуть уві́чнювать, уві́чнюватимуть búdutʹ uvíčnjuvaty, búdutʹ uvíčnjuvatʹ, uvíčnjuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | уві́чнюймо uvíčnjujmo |
| second-person | уві́чнюй uvíčnjuj |
уві́чнюйте uvíčnjujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
уві́чнював uvíčnjuvav |
уві́чнювали uvíčnjuvaly |
| feminine я / ти / вона |
уві́чнювала uvíčnjuvala | |
| neuter воно |
уві́чнювало uvíčnjuvalo | |