From у- (u-) + свідо́мий (svidómyj) + -ити (-yty).
усвідо́мити • (usvidómyty) pf (imperfective усвідо́млювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | усвідо́мити, усвідо́мить usvidómyty, usvidómytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | усвідо́млений usvidómlenyj impersonal: усвідо́млено usvidómleno |
| adverbial | — | усвідо́мивши usvidómyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | усвідо́млю usvidómlju |
| 2nd singular ти |
— | усвідо́миш usvidómyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | усвідо́мить usvidómytʹ |
| 1st plural ми |
— | усвідо́мим, усвідо́мимо usvidómym, usvidómymo |
| 2nd plural ви |
— | усвідо́мите usvidómyte |
| 3rd plural вони |
— | усвідо́млять usvidómljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | усвідо́ммо usvidómmo |
| second-person | усвідо́м usvidóm |
усвідо́мте usvidómte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
усвідо́мив usvidómyv |
усвідо́мили usvidómyly |
| feminine я / ти / вона |
усвідо́мила usvidómyla | |
| neuter воно |
усвідо́мило usvidómylo | |