From усти́г(нути) (ustýh(nuty)) + -а́ти (-áty).
устига́ти • (ustyháty) impf (perfective усти́гнути or усти́гти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | устига́ти, устига́ть ustyháty, ustyhátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | устига́ючи ustyhájučy |
устига́вши ustyhávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
устига́ю ustyháju |
бу́ду встига́ти, бу́ду встига́ть, устига́тиму búdu vstyháty, búdu vstyhátʹ, ustyhátymu |
| 2nd singular ти |
устига́єш ustyháješ |
бу́деш устига́ти, бу́деш устига́ть, устига́тимеш búdeš ustyháty, búdeš ustyhátʹ, ustyhátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
устига́є ustyháje |
бу́де встига́ти, бу́де встига́ть, устига́тиме búde vstyháty, búde vstyhátʹ, ustyhátyme |
| 1st plural ми |
устига́єм, устига́ємо ustyhájem, ustyhájemo |
бу́демо встига́ти, бу́демо встига́ть, устига́тимемо, устига́тимем búdemo vstyháty, búdemo vstyhátʹ, ustyhátymemo, ustyhátymem |
| 2nd plural ви |
устига́єте ustyhájete |
бу́дете встига́ти, бу́дете встига́ть, устига́тимете búdete vstyháty, búdete vstyhátʹ, ustyhátymete |
| 3rd plural вони |
устига́ють ustyhájutʹ |
бу́дуть устига́ти, бу́дуть устига́ть, устига́тимуть búdutʹ ustyháty, búdutʹ ustyhátʹ, ustyhátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | устига́ймо ustyhájmo |
| second-person | устига́й ustyháj |
устига́йте ustyhájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
устига́в ustyháv |
устига́ли ustyhály |
| feminine я / ти / вона |
устига́ла ustyhála | |
| neuter воно |
устига́ло ustyhálo | |