Inherited from Old East Slavic щьбьтати (ščĭbĭtati), from Proto-Slavic *ščьbьtati.[1] Compare Russian щебета́ть (ščebetátʹ), Belarusian шчабята́ць (ščabjatácʹ), Polish szczebiotać, Slovene ščebetati.
щебета́ти • (ščebetáty) impf (perfective щебетну́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | щебета́ти, щебета́ть ščebetáty, ščebetátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | щебе́чучи ščebéčučy |
щебета́вши ščebetávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
щебечу́ ščebečú |
бу́ду щебета́ти, бу́ду щебета́ть, щебета́тиму búdu ščebetáty, búdu ščebetátʹ, ščebetátymu |
| 2nd singular ти |
щебе́чеш ščebéčeš |
бу́деш щебета́ти, бу́деш щебета́ть, щебета́тимеш búdeš ščebetáty, búdeš ščebetátʹ, ščebetátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
щебе́че ščebéče |
бу́де щебета́ти, бу́де щебета́ть, щебета́тиме búde ščebetáty, búde ščebetátʹ, ščebetátyme |
| 1st plural ми |
щебе́чем, щебе́чемо ščebéčem, ščebéčemo |
бу́демо щебета́ти, бу́демо щебета́ть, щебета́тимемо, щебета́тимем búdemo ščebetáty, búdemo ščebetátʹ, ščebetátymemo, ščebetátymem |
| 2nd plural ви |
щебе́чете ščebéčete |
бу́дете щебета́ти, бу́дете щебета́ть, щебета́тимете búdete ščebetáty, búdete ščebetátʹ, ščebetátymete |
| 3rd plural вони |
щебе́чуть ščebéčutʹ |
бу́дуть щебета́ти, бу́дуть щебета́ть, щебета́тимуть búdutʹ ščebetáty, búdutʹ ščebetátʹ, ščebetátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | щебечі́м, щебечі́мо ščebečím, ščebečímo |
| second-person | щебечи́ ščebečý |
щебечі́ть ščebečítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
щебета́в ščebetáv |
щебета́ли ščebetály |
| feminine я / ти / вона |
щебета́ла ščebetála | |
| neuter воно |
щебета́ло ščebetálo | |