From вік (vik) + -о- (-o-) + ві́чний (víčnyj). Compare Russian векове́чный (vekovéčnyj), Belarusian векаве́чны (vjekavjéčny).
вікові́чний • (vikovíčnyj) (adverb вікові́чно, abstract noun вікові́чність)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | вікові́чний vikovíčnyj |
вікові́чне vikovíčne |
вікові́чна vikovíčna |
вікові́чні vikovíčni | |
genitive | вікові́чного vikovíčnoho |
вікові́чної vikovíčnoji |
вікові́чних vikovíčnyx | ||
dative | вікові́чному vikovíčnomu |
вікові́чній vikovíčnij |
вікові́чним vikovíčnym | ||
accusative | animate | вікові́чного vikovíčnoho |
вікові́чне vikovíčne |
вікові́чну vikovíčnu |
вікові́чних vikovíčnyx |
inanimate | вікові́чний vikovíčnyj |
вікові́чні vikovíčni | |||
instrumental | вікові́чним vikovíčnym |
вікові́чною vikovíčnoju |
вікові́чними vikovíčnymy | ||
locative | вікові́чному, вікові́чнім vikovíčnomu, vikovíčnim |
вікові́чній vikovíčnij |
вікові́чних vikovíčnyx |