From мисте́цтво (mystéctvo, “art”) + -о- (-o-) + знаве́ць (znavécʹ, “expert”).
мистецтвозна́вець • (mystectvoznávecʹ) m pers (genitive мистецтвозна́вця, nominative plural мистецтвозна́вці, genitive plural мистецтвозна́вців)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | мистецтвозна́вець mystectvoznávecʹ |
мистецтвозна́вці mystectvoznávci |
genitive | мистецтвозна́вця mystectvoznávcja |
мистецтвозна́вців mystectvoznávciv |
dative | мистецтвозна́вцеві, мистецтвозна́вцю mystectvoznávcevi, mystectvoznávcju |
мистецтвозна́вцям mystectvoznávcjam |
accusative | мистецтвозна́вця mystectvoznávcja |
мистецтвозна́вців mystectvoznávciv |
instrumental | мистецтвозна́вцем mystectvoznávcem |
мистецтвозна́вцями mystectvoznávcjamy |
locative | мистецтвозна́вцеві, мистецтвозна́вцю, мистецтвозна́вці mystectvoznávcevi, mystectvoznávcju, mystectvoznávci |
мистецтвозна́вцях mystectvoznávcjax |
vocative | мистецтвозна́вцю mystectvoznávcju |
мистецтвозна́вці mystectvoznávci |