From Proto-Uralic *mińä.
монь • (moń)
Morphologically from мон (mon, “I”) + -нь (-ń, “”).
монь • (moń)
монь • (moń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | — |
genitive | монь (moń) | — |
dative | — | — |
ablative | моннеда (monneda) | — |
inessive | моннеса (monnesa) | — |
elative | моннеста (monnesta) | — |
illative | моннес (monnes) | — |
prolative | моннева (monneva) | — |
comparative | моннешка (monneška) | — |
translative | моннекс (monneks) | — |
abessive | моннефтома (monneftoma) | — |
causative | монненкса (monnenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | моннесь (monneś) | моннетне (monnetne) |
genitive | моннеть (monneť) | моннетнень (monnetneń) |
dative | моннети (monneti) | моннетненди (monnetnendi) |