Ultimately from Proto-Slavic *vъtorъ. Cognate with Russian повтори́ть (povtorítʹ), Belarusian паўтары́ць (paŭtarýcʹ), Polish powtórzyć.
повтори́ти • (povtorýty) pf (imperfective повто́рювати or повторя́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | повтори́ти, повтори́ть povtorýty, povtorýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | повто́рений povtórenyj impersonal: повто́рено povtóreno |
| adverbial | — | повтори́вши povtorývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | повторю́ povtorjú |
| 2nd singular ти |
— | повто́риш povtóryš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | повто́рить povtórytʹ |
| 1st plural ми |
— | повто́рим, повто́римо povtórym, povtórymo |
| 2nd plural ви |
— | повто́рите povtóryte |
| 3rd plural вони |
— | повто́рять povtórjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | повторі́м, повторі́мо povtorím, povtorímo |
| second-person | повтори́ povtorý |
повторі́ть povtorítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
повтори́в povtorýv |
повтори́ли povtorýly |
| feminine я / ти / вона |
повтори́ла povtorýla | |
| neuter воно |
повтори́ло povtorýlo | |