помічни́к • (pomičnýk) m pers (genitive помічника́, nominative plural помічники́, genitive plural помічникі́в, feminine помічни́ця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | помічни́к pomičnýk |
помічники́ pomičnyký |
genitive | помічника́ pomičnyká |
помічникі́в pomičnykív |
dative | помічнико́ві, помічнику́ pomičnykóvi, pomičnykú |
помічника́м pomičnykám |
accusative | помічника́ pomičnyká |
помічникі́в pomičnykív |
instrumental | помічнико́м pomičnykóm |
помічника́ми pomičnykámy |
locative | помічнико́ві, помічнику́ pomičnykóvi, pomičnykú |
помічника́х pomičnykáx |
vocative | помічнику́, помічни́че pomičnykú, pomičnýče |
помічники́ pomičnyký |