From роз- (roz-) + чарува́ти impf (čaruváty). Compare Russian разочарова́ть (razočarovátʹ), Belarusian расчарава́ць (rasčaravácʹ), Polish rozczarować.
розчарува́ти • (rozčaruváty) pf (imperfective розчаро́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розчарува́ти, розчарува́ть rozčaruváty, rozčaruvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розчаро́ваний rozčaróvanyj impersonal: розчаро́вано rozčaróvano |
| adverbial | — | розчарува́вши rozčaruvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розчару́ю rozčarúju |
| 2nd singular ти |
— | розчару́єш rozčarúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розчару́є rozčarúje |
| 1st plural ми |
— | розчару́єм, розчару́ємо rozčarújem, rozčarújemo |
| 2nd plural ви |
— | розчару́єте rozčarújete |
| 3rd plural вони |
— | розчару́ють rozčarújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розчару́ймо rozčarújmo |
| second-person | розчару́й rozčarúj |
розчару́йте rozčarújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розчарува́в rozčaruváv |
розчарува́ли rozčaruvály |
| feminine я / ти / вона |
розчарува́ла rozčaruvála | |
| neuter воно |
розчарува́ло rozčaruválo | |