сказа́ти • (skazáty) pf (imperfective каза́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | сказа́ти, сказа́ть skazáty, skazátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ска́заний skázanyj impersonal: ска́зано skázano |
| adverbial | — | сказа́вши skazávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | скажу́ skažú |
| 2nd singular ти |
— | ска́жеш skážeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ска́же skáže |
| 1st plural ми |
— | ска́жем, ска́жемо skážem, skážemo |
| 2nd plural ви |
— | ска́жете skážete |
| 3rd plural вони |
— | ска́жуть skážutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | скажі́м, скажі́мо skažím, skažímo |
| second-person | скажи́ skažý |
скажі́ть skažítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
сказа́в skazáv |
сказа́ли skazály |
| feminine я / ти / вона |
сказа́ла skazála | |
| neuter воно |
сказа́ло skazálo | |