хоті́ти khotity \xoˈtʲitɪ\ imperfectif intransitif de type 6a
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| я хо́чу | я хоті́тиму | masculin : хоті́в | pluriel : хоті́ли |
| ти хо́чеш | ти хоті́тимеш | féminin : хоті́ла | |
| він, вона́, воно́ хо́че | він, вона́, воно́ хоті́тиме | neutre : хоті́ло | |
| ми хо́чемо, хо́чем | ми хоті́тимемо, хоті́тимем | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| ви хо́чете | ви хоті́тимете | - | 2PS : хоти́ |
| вони́ хо́чуть | вони́ хоті́тимуть | 1PP : хоті́мо / хоті́м | 2PP : хоті́ть |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | хотячи́ | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | - | - | хоті́вши |
Au présent existent deux formes supplémentaires : хоч (2e personne du singulier) et хо́чте (2e personne du pluriel) utilisées dans le langage courant.