аб'юдика́ція • (abʺjudykácija) f inan (genitive аб'юдика́ції, nominative plural аб'юдика́ції, genitive plural аб'юдика́цій)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | аб'юдика́ція abʺjudykácija |
аб'юдика́ції abʺjudykáciji |
genitive | аб'юдика́ції abʺjudykáciji |
аб'юдика́цій abʺjudykácij |
dative | аб'юдика́ції abʺjudykáciji |
аб'юдика́ціям abʺjudykácijam |
accusative | аб'юдика́цію abʺjudykáciju |
аб'юдика́ції abʺjudykáciji |
instrumental | аб'юдика́цією abʺjudykácijeju |
аб'юдика́ціями abʺjudykácijamy |
locative | аб'юдика́ції abʺjudykáciji |
аб'юдика́ціях abʺjudykácijax |
vocative | аб'юдика́ціє abʺjudykácije |
аб'юдика́ції abʺjudykáciji |