ви́рішити (výrišyty, “to decide”, verb) + -альний (-alʹnyj)
виріша́льний • (vyrišálʹnyj) (adverb виріша́льно, abstract noun виріша́льність)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | виріша́льний vyrišálʹnyj |
виріша́льне vyrišálʹne |
виріша́льна vyrišálʹna |
виріша́льні vyrišálʹni | |
| genitive | виріша́льного vyrišálʹnoho |
виріша́льної vyrišálʹnoji |
виріша́льних vyrišálʹnyx | ||
| dative | виріша́льному vyrišálʹnomu |
виріша́льній vyrišálʹnij |
виріша́льним vyrišálʹnym | ||
| accusative | animate | виріша́льного vyrišálʹnoho |
виріша́льне vyrišálʹne |
виріша́льну vyrišálʹnu |
виріша́льних vyrišálʹnyx |
| inanimate | виріша́льний vyrišálʹnyj |
виріша́льні vyrišálʹni | |||
| instrumental | виріша́льним vyrišálʹnym |
виріша́льною vyrišálʹnoju |
виріша́льними vyrišálʹnymy | ||
| locative | виріша́льному, виріша́льнім vyrišálʹnomu, vyrišálʹnim |
виріша́льній vyrišálʹnij |
виріша́льних vyrišálʹnyx | ||