військо́вий (vijsʹkóvyj) + -о- (-o-) + службо́вець (službóvecʹ)
військовослужбо́вець • (vijsʹkovoslužbóvecʹ) m pers (genitive військовослужбо́вця, nominative plural військовослужбо́вці, genitive plural військовослужбо́вців, feminine військовослужбо́виця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | військовослужбо́вець vijsʹkovoslužbóvecʹ |
військовослужбо́вці vijsʹkovoslužbóvci |
genitive | військовослужбо́вця vijsʹkovoslužbóvcja |
військовослужбо́вців vijsʹkovoslužbóvciv |
dative | військовослужбо́вцеві, військовослужбо́вцю vijsʹkovoslužbóvcevi, vijsʹkovoslužbóvcju |
військовослужбо́вцям vijsʹkovoslužbóvcjam |
accusative | військовослужбо́вця vijsʹkovoslužbóvcja |
військовослужбо́вців vijsʹkovoslužbóvciv |
instrumental | військовослужбо́вцем vijsʹkovoslužbóvcem |
військовослужбо́вцями vijsʹkovoslužbóvcjamy |
locative | військовослужбо́вцеві, військовослужбо́вцю, військовослужбо́вці vijsʹkovoslužbóvcevi, vijsʹkovoslužbóvcju, vijsʹkovoslužbóvci |
військовослужбо́вцях vijsʹkovoslužbóvcjax |
vocative | військовослужбо́вцю vijsʹkovoslužbóvcju |
військовослужбо́вці vijsʹkovoslužbóvci |