експона́т • (eksponát) m (plural експона́ти)
singular | plural | |
---|---|---|
indefinite | експонат (eksponat) | експонати (eksponati) |
definite unspecified | експонатот (eksponatot) | експонатите (eksponatite) |
definite proximal | експонатов (eksponatov) | експонативе (eksponative) |
definite distal | експонатон (eksponaton) | експонатине (eksponatine) |
vocative | експонату (eksponatu) | експонати (eksponati) |
count form | — | експоната (eksponata) |
Perhaps borrowed from a pseudo-Latin construction Latin *expōnātus (“(something) exhibited, displayed”), from expōnō (the correct past passive participle is expositus). Compare Russian экспона́т (eksponát), Belarusian экспана́т (ekspanát), Polish eksponat.
експона́т • (eksponát) m inan (genitive експона́та, nominative plural експона́ти, genitive plural експона́тів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | експона́т eksponát |
експона́ти eksponáty |
genitive | експона́та eksponáta |
експона́тів eksponátiv |
dative | експона́тові, експона́ту eksponátovi, eksponátu |
експона́там eksponátam |
accusative | експона́т eksponát |
експона́ти eksponáty |
instrumental | експона́том eksponátom |
експона́тами eksponátamy |
locative | експона́ті eksponáti |
експона́тах eksponátax |
vocative | експона́те eksponáte |
експона́ти eksponáty |