етимолог • (etimolog) m (relational adjective етимолошки)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| indefinite | етимолог (etimolog) | етимолози (etimolozi) |
| definite unspecified | етимологот (etimologot) | етимолозите (etimolozite) |
| definite proximal | етимологов (etimologov) | етимолозиве (etimolozive) |
| definite distal | етимологон (etimologon) | етимолозине (etimolozine) |
| vocative | етимологу (etimologu) | етимолози (etimolozi) |
| count form | — | етимолога (etimologa) |
етимо̀лог m (Latin spelling etimòlog)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | етимолог | етимолози |
| genitive | етимолога | етимолога |
| dative | етимологу | етимолозима |
| accusative | етимолога | етимологе |
| vocative | етимоложе | етимолози |
| locative | етимологу | етимолозима |
| instrumental | етимологом | етимолозима |
етимо(ло́гія) (etymo(lóhija)) + -лог (-loh). Compare Russian этимо́лог (etimólog), Belarusian этымо́лаг (etymólah), Polish etymolog.
етимо́лог • (etymóloh) m pers (genitive етимо́лога, nominative plural етимо́логи, genitive plural етимо́логів)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | етимо́лог etymóloh |
етимо́логи etymólohy |
| genitive | етимо́лога etymóloha |
етимо́логів etymólohiv |
| dative | етимо́логові, етимо́логу etymólohovi, etymólohu |
етимо́логам etymóloham |
| accusative | етимо́лога etymóloha |
етимо́логів etymólohiv |
| instrumental | етимо́логом etymólohom |
етимо́логами etymólohamy |
| locative | етимо́логові, етимо́логу etymólohovi, etymólohu |
етимо́логах etymólohax |
| vocative | етимо́логу etymólohu |
етимо́логи etymólohy |