жѧти (žęti, “to reap”) + -тель (-telĭ)
жѧтел҄ь • (žętelʹĭ) m
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | жѧтель žętelĭ |
жѧтелꙗ žętelja |
жѧтели žęteli |
genitive | жѧтелꙗ žętelja |
жѧтелю žętelju |
жѧтель žętelĭ |
dative | жѧтелю, жѧтелеви žętelju, žętelevi |
жѧтелема žętelema |
жѧтелемъ žętelemŭ |
accusative | жѧтель, жѧтелꙗ žętelĭ, žętelja |
жѧтелꙗ žętelja |
жѧтелѧ žętelę |
instrumental | жѧтелемь žętelemĭ |
жѧтелема žętelema |
жѧтели žęteli |
locative | жѧтели žęteli |
жѧтелю žętelju |
жѧтелихъ žętelixŭ |
vocative | жѧтелю žętelju |
жѧтелꙗ žętelja |
жѧтели žęteli |