колабораціоні́ст • (kolaboracioníst) m pers (genitive колабораціоні́ста, nominative plural колабораціоні́сти, genitive plural колабораціоні́стів, feminine колабораціоні́стка, relational adjective колабораціоні́стський)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | колабораціоні́ст kolaboracioníst |
колабораціоні́сти kolaboracionísty |
genitive | колабораціоні́ста kolaboracionísta |
колабораціоні́стів kolaboracionístiv |
dative | колабораціоні́стові, колабораціоні́сту kolaboracionístovi, kolaboracionístu |
колабораціоні́стам kolaboracionístam |
accusative | колабораціоні́ста kolaboracionísta |
колабораціоні́стів kolaboracionístiv |
instrumental | колабораціоні́стом kolaboracionístom |
колабораціоні́стами kolaboracionístamy |
locative | колабораціоні́стові, колабораціоні́сті kolaboracionístovi, kolaboracionísti |
колабораціоні́стах kolaboracionístax |
vocative | колабораціоні́сте kolaboracioníste |
колабораціоні́сти kolaboracionísty |