From координа́ція (koordynácija) + -ний (-nyj). Compare Russian координацио́нный (koordinaciónnyj), Belarusian каардынацы́йны (kaardynacýjny), Polish koordynacyjny.
координаці́йний • (koordynacíjnyj)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | координаці́йний koordynacíjnyj |
координаці́йне koordynacíjne |
координаці́йна koordynacíjna |
координаці́йні koordynacíjni | |
genitive | координаці́йного koordynacíjnoho |
координаці́йної koordynacíjnoji |
координаці́йних koordynacíjnyx | ||
dative | координаці́йному koordynacíjnomu |
координаці́йній koordynacíjnij |
координаці́йним koordynacíjnym | ||
accusative | animate | координаці́йного koordynacíjnoho |
координаці́йне koordynacíjne |
координаці́йну koordynacíjnu |
координаці́йних koordynacíjnyx |
inanimate | координаці́йний koordynacíjnyj |
координаці́йні koordynacíjni | |||
instrumental | координаці́йним koordynacíjnym |
координаці́йною koordynacíjnoju |
координаці́йними koordynacíjnymy | ||
locative | координаці́йному, координаці́йнім koordynacíjnomu, koordynacíjnim |
координаці́йній koordynacíjnij |
координаці́йних koordynacíjnyx |