мирото́чец • (mirotóčec) m anim (genitive мирото́чца, nominative plural мирото́чцы, genitive plural мирото́чцев)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | мирото́чец mirotóčec |
мирото́чцы mirotóčcy |
genitive | мирото́чца mirotóčca |
мирото́чцев mirotóčcev |
dative | мирото́чцу mirotóčcu |
мирото́чцам mirotóčcam |
accusative | мирото́чца mirotóčca |
мирото́чцев mirotóčcev |
instrumental | мирото́чцем mirotóčcem |
мирото́чцами mirotóčcami |
prepositional | мирото́чце mirotóčce |
мирото́чцах mirotóčcax |