From Proto-Uralic *mińä.
монь • (moń)
Morphologically from мон (mon, “I”) + -нь (-ń, “”).
монь • (moń)
монь • (moń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | — |
genitive | монь (moń) | — |
dative | — | — |
ablative | моннеда (mońńeda) | — |
inessive | моннеса (mońńesa) | — |
elative | моннеста (mońńesta) | — |
illative | моннес (mońńes) | — |
prolative | моннева (mońńeva) | — |
comparative | моннешка (mońńeška) | — |
translative | моннекс (mońńeks) | — |
abessive | моннефтома (mońńeftoma) | — |
causative | монненкса (mońńenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | моннесь (mońńeś) | моннетне (mońńeťńe) |
genitive | моннеть (mońńeť) | моннетнень (mońńeťńeń) |
dative | моннети (mońńeťi) | моннетненди (mońńeťńeńďi) |