From Proto-Slavic *męso, from Proto-Indo-European *mḗms.
мѧсо • (męso) n
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | мѧсо męso |
мѧсѣ męsě |
мѧса męsa |
genitive | мѧса męsa |
мѧсоу męsu |
мѧсъ męsŭ |
dative | мѧсоу męsu |
мѧсома męsoma |
мѧсомъ męsomŭ |
accusative | мѧсо męso |
мѧсѣ męsě |
мѧса męsa |
instrumental | мѧсомъ męsomŭ |
мѧсома męsoma |
мѧсꙑ męsy |
locative | мѧсѣ męsě |
мѧсоу męsu |
мѧсѣхъ męsěxŭ |
vocative | мѧсо męso |
мѧсѣ męsě |
мѧса męsa |