мѧтежь (mętežĭ) + -ьникъ (-ĭnikŭ)
мѧтежьникъ • (mętežĭnikŭ) m
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | мѧтежьникъ mętežĭnikŭ |
мѧтежьника mętežĭnika |
мѧтежьници mętežĭnici |
genitive | мѧтежьника mętežĭnika |
мѧтежьникоу mętežĭniku |
мѧтежьникъ mętežĭnikŭ |
dative | мѧтежьникоу, мѧтежьникови mętežĭniku, mętežĭnikovi |
мѧтежьникома mętežĭnikoma |
мѧтежьникомъ mętežĭnikomŭ |
accusative | мѧтежьникъ, мѧтежьника mętežĭnikŭ, mętežĭnika |
мѧтежьника mętežĭnika |
мѧтежьникꙑ mętežĭniky |
instrumental | мѧтежьникомъ mętežĭnikomŭ |
мѧтежьникома mętežĭnikoma |
мѧтежьникꙑ mętežĭniky |
locative | мѧтежьницѣ mętežĭnicě |
мѧтежьникоу mętežĭniku |
мѧтежьницѣхъ mętežĭnicěxŭ |
vocative | мѧтежьниче mętežĭniče |
мѧтежьника mętežĭnika |
мѧтежьници mętežĭnici |