Норве́гія (Norvéhija, “Norway”) + -ець (-ecʹ)
норве́жець • (norvéžecʹ) m pers (genitive норве́жця, nominative plural норве́жці, genitive plural норве́жців, feminine норве́жка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | норве́жець norvéžecʹ |
норве́жці norvéžci |
genitive | норве́жця norvéžcja |
норве́жців norvéžciv |
dative | норве́жцеві, норве́жцю norvéžcevi, norvéžcju |
норве́жцям norvéžcjam |
accusative | норве́жця norvéžcja |
норве́жців norvéžciv |
instrumental | норве́жцем norvéžcem |
норве́жцями norvéžcjamy |
locative | норве́жцеві, норве́жцю, норве́жці norvéžcevi, norvéžcju, norvéžci |
норве́жцях norvéžcjax |
vocative | норве́жцю norvéžcju |
норве́жці norvéžci |