осві́та (osvíta) + -я́нин (-jányn)
освітя́нин • (osvitjányn) m pers (genitive освітя́нина, nominative plural освітя́ни, genitive plural освітя́н, feminine освітя́нка, relational adjective освітя́нський)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | освітя́нин osvitjányn |
освітя́ни osvitjány |
genitive | освітя́нина osvitjányna |
освітя́н osvitján |
dative | освітя́нинові, освітя́нину osvitjánynovi, osvitjánynu |
освітя́нам osvitjánam |
accusative | освітя́нина osvitjányna |
освітя́н osvitján |
instrumental | освітя́нином osvitjánynom |
освітя́нами osvitjánamy |
locative | освітя́нинові, освітя́нині osvitjánynovi, osvitjányni |
освітя́нах osvitjánax |
vocative | освітя́нине osvitjányne |
освітя́ни osvitjány |