From полі́т(ика) (polít(yka)) + -о- (-o-) + -лог (-loh). Compare Russian полито́лог (politólog), Belarusian паліто́лаг (palitólah), Polish politolog.
політо́лог • (politóloh) m pers (genitive політо́лога, nominative plural політо́логи, genitive plural політо́логів)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | політо́лог politóloh |
політо́логи politólohy |
| genitive | політо́лога politóloha |
політо́логів politólohiv |
| dative | політо́логові, політо́логу politólohovi, politólohu |
політо́логам politóloham |
| accusative | політо́лога politóloha |
політо́логів politólohiv |
| instrumental | політо́логом politólohom |
політо́логами politólohamy |
| locative | політо́логові, політо́логу politólohovi, politólohu |
політо́логах politólohax |
| vocative | політо́логу politólohu |
політо́логи politólohy |