поспіш(и́ти) (pospiš(ýty), “to hurry”) + -ний (-nyj, adjective-forming suffix). Compare Russian поспе́шный (pospéšnyj).
поспі́шний • (pospíšnyj) (adverb поспі́шно, abstract noun поспі́шність)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | поспі́шний pospíšnyj |
поспі́шне pospíšne |
поспі́шна pospíšna |
поспі́шні pospíšni | |
| genitive | поспі́шного pospíšnoho |
поспі́шної pospíšnoji |
поспі́шних pospíšnyx | ||
| dative | поспі́шному pospíšnomu |
поспі́шній pospíšnij |
поспі́шним pospíšnym | ||
| accusative | animate | поспі́шного pospíšnoho |
поспі́шне pospíšne |
поспі́шну pospíšnu |
поспі́шних pospíšnyx |
| inanimate | поспі́шний pospíšnyj |
поспі́шні pospíšni | |||
| instrumental | поспі́шним pospíšnym |
поспі́шною pospíšnoju |
поспі́шними pospíšnymy | ||
| locative | поспі́шному, поспі́шнім pospíšnomu, pospíšnim |
поспі́шній pospíšnij |
поспі́шних pospíšnyx | ||
| vocative | поспі́шний pospíšnyj |
поспі́шне pospíšne |
поспі́шна pospíšna |
поспі́шні pospíšni | |