при́нцип (prýncyp, “principle”) + -о́вий (-óvyj)
принципо́вий • (pryncypóvyj) (adverb принципо́во, abstract noun принципо́вість)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | принципо́вий pryncypóvyj |
принципо́ве pryncypóve |
принципо́ва pryncypóva |
принципо́ві pryncypóvi | |
genitive | принципо́вого pryncypóvoho |
принципо́вої pryncypóvoji |
принципо́вих pryncypóvyx | ||
dative | принципо́вому pryncypóvomu |
принципо́вій pryncypóvij |
принципо́вим pryncypóvym | ||
accusative | animate | принципо́вого pryncypóvoho |
принципо́ве pryncypóve |
принципо́ву pryncypóvu |
принципо́вих pryncypóvyx |
inanimate | принципо́вий pryncypóvyj |
принципо́ві pryncypóvi | |||
instrumental | принципо́вим pryncypóvym |
принципо́вою pryncypóvoju |
принципо́вими pryncypóvymy | ||
locative | принципо́вому, принципо́вім pryncypóvomu, pryncypóvim |
принципо́вій pryncypóvij |
принципо́вих pryncypóvyx |