про́стір (próstir, “space”) + -овий (-ovyj).
просторо́вий • (prostoróvyj)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | просторо́вий prostoróvyj |
просторо́ве prostoróve |
просторо́ва prostoróva |
просторо́ві prostoróvi | |
genitive | просторо́вого prostoróvoho |
просторо́вої prostoróvoji |
просторо́вих prostoróvyx | ||
dative | просторо́вому prostoróvomu |
просторо́вій prostoróvij |
просторо́вим prostoróvym | ||
accusative | animate | просторо́вого prostoróvoho |
просторо́ве prostoróve |
просторо́ву prostoróvu |
просторо́вих prostoróvyx |
inanimate | просторо́вий prostoróvyj |
просторо́ві prostoróvi | |||
instrumental | просторо́вим prostoróvym |
просторо́вою prostoróvoju |
просторо́вими prostoróvymy | ||
locative | просторо́вому, просторо́вім prostoróvomu, prostoróvim |
просторо́вій prostoróvij |
просторо́вих prostoróvyx |