From ро́зпач (rózpač, “despair, desperation”) + -ливий (-lyvyj). Compare Polish rozpaczliwy.
розпа́чливий • (rozpáčlyvyj) (adverb розпа́чливо, abstract noun розпа́чливість)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | розпа́чливий rozpáčlyvyj |
розпа́чливе rozpáčlyve |
розпа́члива rozpáčlyva |
розпа́чливі rozpáčlyvi | |
| genitive | розпа́чливого rozpáčlyvoho |
розпа́чливої rozpáčlyvoji |
розпа́чливих rozpáčlyvyx | ||
| dative | розпа́чливому rozpáčlyvomu |
розпа́чливій rozpáčlyvij |
розпа́чливим rozpáčlyvym | ||
| accusative | animate | розпа́чливого rozpáčlyvoho |
розпа́чливе rozpáčlyve |
розпа́чливу rozpáčlyvu |
розпа́чливих rozpáčlyvyx |
| inanimate | розпа́чливий rozpáčlyvyj |
розпа́чливі rozpáčlyvi | |||
| instrumental | розпа́чливим rozpáčlyvym |
розпа́чливою rozpáčlyvoju |
розпа́чливими rozpáčlyvymy | ||
| locative | розпа́чливому, розпа́чливім rozpáčlyvomu, rozpáčlyvim |
розпа́чливій rozpáčlyvij |
розпа́чливих rozpáčlyvyx | ||
| vocative | розпа́чливий rozpáčlyvyj |
розпа́чливе rozpáčlyve |
розпа́члива rozpáčlyva |
розпа́чливі rozpáčlyvi | |