By surface analysis, розсуди́ти (rozsudýty, “to reason”) + -ливий (-lyvyj).
розсу́дливий • (rozsúdlyvyj) (adverb розсу́дливо, abstract noun розсу́дливість)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | розсу́дливий rozsúdlyvyj |
розсу́дливе rozsúdlyve |
розсу́длива rozsúdlyva |
розсу́дливі rozsúdlyvi | |
| genitive | розсу́дливого rozsúdlyvoho |
розсу́дливої rozsúdlyvoji |
розсу́дливих rozsúdlyvyx | ||
| dative | розсу́дливому rozsúdlyvomu |
розсу́дливій rozsúdlyvij |
розсу́дливим rozsúdlyvym | ||
| accusative | animate | розсу́дливого rozsúdlyvoho |
розсу́дливе rozsúdlyve |
розсу́дливу rozsúdlyvu |
розсу́дливих rozsúdlyvyx |
| inanimate | розсу́дливий rozsúdlyvyj |
розсу́дливі rozsúdlyvi | |||
| instrumental | розсу́дливим rozsúdlyvym |
розсу́дливою rozsúdlyvoju |
розсу́дливими rozsúdlyvymy | ||
| locative | розсу́дливому, розсу́дливім rozsúdlyvomu, rozsúdlyvim |
розсу́дливій rozsúdlyvij |
розсу́дливих rozsúdlyvyx | ||